Через півтора століття після спроби знищити українську мову вона знову вільно лунає там, де її намагалися поховати. У німецькому місті Бад-Емс відбулися заходи до 150-річчя Емського указу – документа, підписаного у 1876 році російським царем Олександром II для повної заборони українського слова в театрах, школах і публічному просторі. Головною подією цієї знакової зустрічі 30 травня стало читання патріотичного твору десятикласника Івана Веретинника, який мешкає на Сумщині в Конотопі. Про це розповіла Алла Ярова, яка працює доценткою кафедри журналістики та філології Сумського державного університету.
Символічний захід об’єднав сотні наших співвітчизників. Представниця СумДУ зазначила, що німецьке місто буквально наповнилося патріотичною атмосферою, адже люди прибули з різних куточків країни у вишиванках і спілкувалися виключно рідною мовою.
На європейський пікнік науковиця привезла найкращий есе конкурсу шкільних видань “Медіасвіт веде у Всесвіт”. Роботу під назвою “Чому мова має значення?” написав талановитий вихованець Конотопського ліцею “Лідер” та автор газети “Інтерсвіт”.
Юний ліцеїст не зміг особисто відвідати подію. Через це його емоційні рядки про дитинство в Хуторі-Михайлівському за 7 кілометрів від кордону з Росією та кардинальну зміну світогляду після подій 2022 року зачитали українські діти-біженці.
“Українська мова, ну, для мене особисто тоді здавалася таким чимось офіційним, красивим, але таким чужим. І от уже після початку повномасштабного вторгнення у 22-му році, моє ставлення до української мови стало змінюватися. Я почав глибше усвідомлювати, що мова — це ціла пам’ять, це ціла культура, це ціла історія нашого народу. І головне, що це — самоідентифікація. І коли країна переживає війну, то кожне слово набуває зовсім іншої ваги”.
Учень наголосив, що рідне слово стало для нього справжнім культурним щитом. Глибокі роздуми юнака надзвичайно розчулили присутніх і змусили європейську публіку згадати власні непрості життєві історії.
Алла Ярова була щиро вражена ефектом від цього виступу. Слухачі зізнавалися, що українська мова завжди залишалася в їхній душі, хоча тогочасне публічне оточення диктувало зовсім інші правила.
Традиційний масштабний фестиваль “Медіасвіт веде у Всесвіт” функціонує вже не перший рік. Організатори прагнуть надихнути майбутніх медійників відверто висвітлювати важливі теми крізь призму локальних історій та власного досвіду.
“Приклад Івана якраз і показує, що це такий ліфт, коридор — говорити з європейською аудиторією чи з європейським читачем, слухачем”, — додала Алла Ярова.
